Чорніє тугою осіння вже рілля,
І руки, голі, має вже гілля.
Тумани по ярах ховаються ще й досі,
Аж посіріла від нудьги ця осінь.
Неначе привиди, шугає вороння,
Тривожні крики й траурне вбрання
Пронизують мою чутливу душу,
Та пережити сірі дні я мушу.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817935
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.12.2018
автор: Ганна Верес