Жила собі стара, як світ, одна
Мовчання Голка хо́лодно-сталева.
Казали, що дивачка і нудна,
А інші, що колишня королева.
Її сахались більше гострих фраз,
Боялись докору уколами сумління.
Вона жила тихенько поміж нас,
Втрачала часто у юрбі терпіння.
Торкалась вістрям душ людських, які
Ставали часом зболено-чужими,
Бувало, парувала простаків
І зашивала виразки між ними.
Ніхто не знав, що мала на умі,
Коли приходила незваною в стосунки.
Хтось почувався з нею, як в тюрмі,
А хтось шукав у неї порятунку.
…Якось мудрець обмовився мені,
Що рідним душам Голки - не страшні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2018
автор: Оксана Дністран