Чому від вас таких чудових
Мов від вогню втіка любов?
В ваших очах згоряє знову,
Самотність не зніма оков …
Ви зачаровані «весною»,
А ваша пісня мов душа.
Любові вашої красою
Цвіте усе і не стиха.
Кудись щезати чи летіти,
Неспокій свій у світ нести ...
Знову зривається душа
У платті з ніжного вірша …
Така красива, неймовірно тиха,
Такі уголос не говорять про любов,
А в очах сила - геть розтала крига,
Тут щось в очах із тих основ з основ …
Від сірості удень немов уно́чі,
Чи то здається так, чи захворів,
Шукаю поглядом її чудові очі,
Весь день блукав … і знову не зустрів.
Шукають сніжну королеву
З її навіженим авто,
Приносячи комусь у жертву,
Що на балконі розцвіло …
А тут якісь звичайні квіти,
А тут якесь просте тепло,
І щиро прийнято радіти,
Ховатись під чиєсь крило …
Хтось цілував холодні губи,
Байдужість обіймав немов живе,
Не ліс уже, а тільки зруби,
Не почуття, а щось німе …
Чому від вас таких чудових
Для цього світу стільки справ,
А хочуть льодяну корону.
Бог, мабуть, щось комусь забрав …
Але знайшла, що полюбила,
Всміхнулась втомлено душа,
Теплом мов муром оточила
У платті з ніжного вірша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2018
автор: Дружня рука