Святий Боже, Святий Крепкий,
Що ж таке з цими людьми?
Дав життя їм, дай ще й клепки,
Щоби виповзли з пітьми.
Немов сліпі мишенята
По землі блукають,
А там - гадина проклята, -
Хіба ж вони знають.
Половила їх гадина,
Та й ану ковтати:
Чи то донька мамина,
Чи син ото тата.
Все рівно тій гадині,
Гадині проклятій,
Що то діти мамині,
Батькові малята.
Дурні батьки, дурні й діти,
Як вас врятувати?
Юність вашу обігріти,
Старість вшанувати.
Подуріли люди в світі,
Мов, серця не мають:
Самі своїх ловлять в сіті,
Ріжуть та вбивають!
Ріки крові!..
ріки крові
До Бога взивають,
Скільки болю в кожнім слові –
Люди те не знають.
Не знають, не бачать,
Чути не бажають!
Хіба, Боже, теє значить,
Що серця не мають?
Ой, не мають того серця!..
Як хижі тварюки –
Нема ножів – візьмуть скельця
В безжалісні руки.
Ріки крові...
течуть ріки,
До Бога взивають:
Ні жінки, ні чоловіки,
Бач, серця не мають!
Святий Боже, Святий Крепкий...
Пречистая Мати,
Попроси Святого Сина
Серце людям дати!
04.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817779
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: М. Севастьянов