Розтягують сон на шматки, безсоромні...
І знов через них завтра день позіхай.
Та мозок їх любить , працює невтомно.
І знову на кухню чалапаю. Чай
Заварюю в чашці, нічний, із лимоном.
Свої і чужі. Читаю й пишу.
Затягує творчості паща бездонна:
Я знову віршами сьогодні грішу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817698
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: Настя Рошка