Ти - моє кохання в сніжній заметілі,
Замітають кроки зимні все вітри.
Притихлі дерева стоять занімілі,
Милий, у розлуці серце не ятри.
Відгукнись словами, що зігріють душу,
Студеницю в тілі замінять теплом.
Не клянусь я Богу, що любити мушу,
Щоб вберіг в дорозі, низько б’ю чолом.
Бо в Господа волі дарувати долю,
Надію на щастя в ночі з чорноти.
Щоб не було більше без просвіти-болю
Та вели до мене знов твої сліди.
15.12.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: Валентина Ланевич