Торкнутись серцем хочу я слідів
Людей, які загинули за волю…
Не дочекались багатьох дідів –
Московія зламала їхні долі.
В Донбас тепер війною поповзла,
Забрала Крим – змогла перехитрити.
Росія – джерело живуче зла,
Та нас, як націю, вже в землю не зарити.
Ми не забули сталінський режим,
Тривожать пам’ять жертви Сандармоху
І сльози матерів, і крик дружин…
Не може пам’ять заростати мохом.
Важкий здолала Україна шлях:
І беззаконні сірі дев’яності,
Коли топтали предків наших стяг
Чи від невідання, чи від дурної злості.
Може тому громи струснули нас:
Майдани два вогнями запалали.
Лежить напівзруйнований Донбас,
Де чубляться Московські й наші клани.
І мчить на схід вже правнук-патріот
Отих, що полягли колись за волю.
Шанує стяг прозрілий наш народ,
І умира за нього юний воїн.
О, ні! Тепер нас не перемогти,
Бо дух свободи – особлива зброя!
Нам сам Всевишній шлях цей освятив,
І душі нам ніхто не перекроїть!
15.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2018
автор: Ганна Верес