Малина


Малина  рожевою  кровю  
Палила  долоні  мені.  
Я  в  пересудді  з  любоввю,  
У  долі  роздоріжжя  одні...  
Горіло  розжарене  сонце,  
Розвіяні  коси  були.  
Все  палало  промінням  від  злості,  
Натомлені  руки  мої.  
Була  на  одинці  з  думками,  
Була  на  розмові  зі  світом.  
Та  тіліьки  нема  сенсу  в  карми,  
Знов  чинити  та  не  розуміти.  
І  все  я  бездумно  швиряю,  
Нічого  воно  не  навчило.  
Рожеве  вино  знов  ковтаю  
Під  сонцем  мов  кров  закипілу.  
 
02.2014  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: Ірина Шипа