Малина рожевою кровю
Палила долоні мені.
Я в пересудді з любоввю,
У долі роздоріжжя одні...
Горіло розжарене сонце,
Розвіяні коси були.
Все палало промінням від злості,
Натомлені руки мої.
Була на одинці з думками,
Була на розмові зі світом.
Та тіліьки нема сенсу в карми,
Знов чинити та не розуміти.
І все я бездумно швиряю,
Нічого воно не навчило.
Рожеве вино знов ковтаю
Під сонцем мов кров закипілу.
02.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: Ірина Шипа