Філософська казка про образу…

Філософська  казка  про  образу
       Ось  як  варто  вчити  і  дітей  і  себе  не  ображатися:
 Образа,  маленька  тваринка,  на  вигляд  зовсім  нешкідлива.    При  правильному  поводженні  ніякої  шкоди  не  приносить.    Якщо  не  намагатися  її  одомашнити,  образа  прекрасно  живе  на  волі  і  нікого  не  чіпає.
 Але  всі  спроби  заволодіти  нею  закінчуються  плачевно  ...  Звірятко  цей  маленький  і  спритний,  може  випадково  потрапити  в  тіло  будь-якої  людини.    Людина  це  одразу  відчуває.    Йому  стає  прикро.
 Звірятко  починає  кричати  людині:  «Я  ненавмисно  попався!    Випусти  мене!    Мені  тут  темно  і  страшно!    Відпусти!  »Але  люди  давно  розучилися  розуміти  мову  тварин.    Є  такі,  які  відразу  відпускають  образу,  поки  вона  маленька  -  це  кращий  спосіб  розпрощатися  з  нею.
 Але  є  такі,  які  ні  за  що  не  хочуть  її  відпускати.    Вони  відразу  називають  її  своєю  і  носяться  з  нею,  як  з  писаною  торбою.    Постійно  думають  про  неї,  дбають  ...  А  їй  все  одно  не  подобається  в  людині.
 Вона  крутиться,  шукає  вихід,  але  так  як  у  неї  зір  поганий,  сама  вихід  знайти  не  може.    Такий  ось  недолугий  звірок.    Та  й  людина  теж  ...  стиснув  весь,  і  ні  за  що  не  випускає  образу.
 А  звір-то  голодний,  їсти  хочеться  -  ось  і  починає  потихеньку  їсти,  що  знайде.    І  людина  відчуває  це.    То  там  заболить,  то  тут  ...  Але  не  випускає  людина  з  себе  образу.    Тому  що  звик  до  неї.    А  вона  їсть  і  росте  ...  Знаходить  всередині  людини  що-небудь  смачненьке,  присмоктується  і  гризе.    Так  і  кажуть:  «Образа  гризе».
 І  в  кінці  кінців  приростає  до  чого-небудь  в  тілі  людини  і  проти  своєї  волі  стає  його  частиною.    Слабшає  людина,  хворіти  починає,  а  образа  всередині  продовжує  рости  ...  І  невтямки  людині,  що  тільки  і  треба  -  взяти  і  відпустити  образу!    І  їй  без  людини  краще,  і  людині  без  неї  легше  живеться  ...
 Мораль:  Образа  -  це  стан  душі.    По  суті,  ми  самі  приймаємо  рішення  бути  скривдженими.    І  коли  в  черговий  раз  ви  захочете  образитися,  подумайте:  чи  так  уже  приємно  жаліти  себе?    Хижак  завжди  відчуває  слабкого  і  нападає  саме  на  нього.    Не  дарма  в  народі  кажуть:  «На  скривджених  воду  возять».    Відпустіть  образу,  нехай  собі  біжить!    Переклала  на  українську  мову    14.12.18          13.06

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: Тома