Ми сховались в квартирних в’язницях
Де мало простору,мало тепла
Де Справжність дріма на полицях
І панує ера технологій та скла
Ми зовсім не бачимо неба
Його синіх чи сірих фарб грозових
У нас в гаджетах більша потреба
У вподобайках,репостах чужих
Нам краса невідома світанку
І чомусь захід сонця – не дивина
Ми єднання з природою нищимо ланку
Урбанізовані тепер ми сповна
Не дотягтися нашим мріям до хатинки
Що принишкла сумно у селі
Там свобода дише від кожної стеблинки
І несе лелека спокій на крилі
Там чай щовечора пити б у альтанці
Спостерігати як неквапно плине час
Як зірки влаштовують небесні танці
І на гармонію отримать шанс
©Леся Приліпко-Руснак,01.08.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817535
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 14.12.2018
автор: Леся Приліпко-Руснак