Переповнена чаша терпіння
Перелилась в суспільний протест,
Щоб звільнити народ від свавілля,
Не чекаючи помсти з небес.
Розбудили потужну стихію,
Віру в слово і каяття,
Зародили у душах надію
На нове, не злиденне, життя.
Бо не можна весь час існувати
У полоні примарних ідей,
Перед долею спину згинати
Розчинятися в масі людей.
Забувати про власні бажання,
Особисту життєву мету,
Не можливе постійне мовчання,
Якщо бачиш навколо біду.
І стихія змітаючи догми,
Зруйнувавши старі береги,
Дає шанс нам, без зайвої помпи,
Збудувати нове на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817502
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2018
автор: ihor_fediv