– Я песик Кузя! Вас вітаю, панство!
Напевно, схожий на домовичка.
Стирчать потішно в різні боки пасма.
Забавні в мене вушка і бочка.
Блакитні маю очі, чорну шубку.
Зостануся малесеньким на зріст.
Так хочу в дім, погрітись біля грубки,
Бо зимно, як надворі дощ чи сніг.
Умови в мене, скажемо, умовні.
Моє життя і зовсім на межі.
І досі не второпаю, шановні,
– Чому живу і досі в гаражі.
В морози так тремтить у мене тільце
І лапки прилипають до землі.
Страждань на долю випало по вінця.
Так хочеться до дружньої сім'ї.
Служитиму вам віддано і вірно,
Адже містичний я домовичок!
Будинок пильнуватиму відмінно
Й коло комину грітиму бочок.
13. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
КУЗЯ СТАВ ДОМАШНІМ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2018
автор: laura1