Сонце не гріє...Мороз припікає...
Грудень скріпив вже свої всі права...
А на на небесному хмурім екрані,
Хмари свої змалювали дива...
Світиться свіжістю білий серпанок,
Час обганяючи, січень спішить...
Не поспішаючи йде до нас ранок,
Новому дню пора двері відкрить...
Магія ранку мій сон розганяє,
На зимовому її алтарі...
Що буде далі ніхто з нас не знає,
А за вікном знову сніг на порі...
Дуже б хотілось, щоб все було в міру:
Мороз і слякоть, і вітер, і сніг,
Щоб не здавався цей світ хмуро-сірим,
Не заморозив навколишній світ...
Грудень скінчиться...Вогнем запалають,-
Душі людські і ялинки святі...
В новому році усі забажають,
Щоб появилися сили нові...
І щоб покращилась в кожного доля,
Радість до кожного серця дійшла,
Загартувалась наснага і воля,
І в небуття відійшла війна зла...
Падають, падають нові сніжинки,
Вулиці вкрили і все у дворі,
Не поскупились на білі картинки,-
Радість усім, а найбільш дітворі...
Грудень у другій своїй половині
Свят всім добавить й хоч трішки тепла,
І уквітча новорічні ялинки,
Тільки б закінчилась швидше війна...
Час, ніби кінь боязливо вухами,-
Зменшує дні, додає уночі...
Зима упевнено іде стежками,
І в закрома заглядає усі...
А якщо серцю і холодно, й пусто,
Не винувата у цьому зима,
Бо негараздів насіяно густо,
Вже п"ятий рік іде клята війна...
Будем надіятись й Бога молити,
Щоб не суворою була зима...
І щоб змогли цю війну зупинити,
В Новому році жить в Правді й без зла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817394
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.12.2018
автор: геометрія