Горобчик випав із гніздечка,
Літать не вміє ще - кінець.
Та ні. Кричить, угору пнеться:
Дивись, який я молодець!
Кора асфальту важко, грубо
Надовго землю покрива,
Однак з-під неї чує небо
І пробивається трава.
Там, де каміння спину горбить,
Слідів життя ніде не знать -
Слабке джерельце блисне гордо
І потече, щоб морем стать.
Кохалися, з утіхи мліли,
Без каяття, без вороття.
Вони дитини не хотіли -
Та зав'язалося життя!
Отак і ти, мій друже сивий,
Мій друже юний, старх забудь!
У час неправди і насильства
Будь некокірний, гордий будь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817385
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2018
автор: Іван Демченко