На снігопад, мороз, чи заметілі,
На снігопад, мороз, чи заметілі,
За звичкою, чи просто навмання,
Надривно і простуджено хрипіла
В вечірнім небі зграя вороння.
Кружляє лебединим пухом сніг,
На землю впало біле покривало,
Зима багатою і щедрою враз стала,
Пухнастий килим стелить нам до ніг.
Країна крижаного короля...
Під мірний танок чарівниці заметілі,
У миготливім світлі ліхтаря,
Сполохано метнулись сині тіні.
Пірнули, затаїлися під лід,
Сховалися в лісах, ярах,
За неприступні гори-мури,
В замети –пастки, в сніжні кучугури
Метелиця сховала їхній слід.
Коли ж рогатий місяць випливав з- за хмар,
Яскраві зорі в небі спалахнули,
Знов сині тіні неземних примар
До королівства крижаного повернули.
Я у вечірнього вікна стою,
Дивлюсь на ці зимові подарунки,
Казково - чудернацькі візерунки
З холодного, дзвінкого кришталю.
…………………………………………………………
Рік молодий, в смушковім кожушку,
У срібне стремено вже вставив ногу.
Помчиться вершник на баскім коні
Щоб встигнути до нашого порогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817360
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.12.2018
автор: Викчер