Судомив натовп: - Розіпни!!!
За зверхність мати власне слово!
Сокири, вила, гарпуни –
До страти зброя вже готова.
Ти хто?! Невіглас! Хам! Селюк!
Та що ти в цьому світі тямиш?
Як не боїшся власних мук?
Багато хочеш?! Мало втратиш!
А ще підбурював слабких!
Мовляв, - Ми самі робим долю!
Мовляв, - Як хочете вершки,
Потрібно вибороти волю!
А що нам воля, хліба дасть?
Чи, може, золота насипле?
Хто вчора крав, той буде красть! –
Кричали так, що аж охрипли…
Про честь-бо легко говорить,
Мов воду бовтати у ступі,
Вогонь у серці запалить
Й сказати: - Я не з ними вкупі.
І доки сіють пустоцвіт,
Не з’являться плоди надії.
У кожному є цілий світ…
Шкода, керують світом лицедії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Волинянка