Зруйнували ілюзію, мрію мою.
Звели навпроти новий будинок.
З відчуттям, що мене обікрали стою
І не бачу з Парижу картинок.
Не видно вежі, що вікно відкривала,
Хоч у мріях, в Європу стареньку.
Моменти втіхи чиясь воля забрала,
Замінивши на стіну новеньку.
Хоч далі люблю я пісні Джо Дассена,
І в бокалі каберне чи мерло,
Та поряд протікає Бистриця не Сена,
Й без вежі – це не французьке кіно.
Не терпить крихка ілюзія втручання
Брудних, хоча і грошовитих, рук.
І нові квартири, хороше надбання,
Без мого комфорту порожній звук.
За чужий рахунок щастя будуючи,
Можна й не помітити, як воно
Стає ілюзією, презентуючи
Порожні кадри нового кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817183
Рубрика:
дата надходження 11.12.2018
автор: ihor_fediv