Абетка щасливого життя

[b]А[/b]  на  вулиці  знову  зимно.  
[b]Б[/b]іліє  все  довкола  і  так  тихенько  завиває,  немовби  очищається  від  шару  річного  пилу.
[b]В[/b]очевидь  то  саме  зараз,  а  не  навесні,  чи  тим  паче  влітку,  природа  оновлюється.
[b]Г[/b]одина  за  годиною  скорочується  світловий  день.  
[b]Ґ[/b]ав  не  ловіть!  
[b]Д[/b]аруйте  один  одному  тепло  зимовими  холодними,  як  мить,  короткими  днями.  
[b]Е[/b]пічно  ставтеся  до  змін  всього  живого.
[b]Є[/b]дині,  хто  варті  наших  переживань,  -  це  близькі  й  рідні  люди.
[b]Ж[/b]иття  вирує  -  змішує  і  перемішує,  з’єднує  і  розлучає,  надихає  на  творчі  звершення  і  штовхає  до  підлих  вчинків,  бентежить,  заводить,  занурює  і  окунає,  окутує  і  відвертає;  то  направляє,  то  звертає;  то  до  небес  підносить,  а  то  скидає  у  безодню.  
[b]З[/b]найти  себе  за  цих  обставин  ой  як  нелегко.  
[b]И[/b]н’як  питання  філософське  б  не  постало.
[b]І[/b]  що  там  говорити  про  пошуки  життєвих  істин!  
[b]Ї[/b]х  осягають  одиниці.
[b]К[/b]рижані  серця  холодної  пори  не  тануть.
“[b]Л[/b]ибонь  то  не  найкращий  час  для  пошуків  щастя”,  -  подумаєш  ти.  
[b]М[/b]ерщій  забудь  і  думати  ти  про  таке!  
[b]Н[/b]і  на  йоту  не  сумнівайся  у  своєму  успіху.  
[b]О[/b]точи  себе  красою,  і  все  чудове  саме  відразу  прийде  у  твоє  життя.  
[b]П[/b]охід  в  улюблене  кафе  будь-якої  миті  може  перетворитися  на  доленосну  подію.  
[b]Р[/b]адість  підстерігає  нас  щодня.  
[b]С[/b]кажи  їй  “Так”,  й  сьогодні  ж  зміниться  все  навкруги.  
[b]Т[/b]ієї  миті  раптом  зрозумієш,  що  мріяв  ти  про  це  усе  своє  життя.  
[b]У[/b]  її  присутності  перехоплює  тобі  подих.  
[b]Ф[/b]атальність  дня  ти  усвідомиш  потім.  
[b]Х[/b]имерність  почуттів  не  грає  ролі  вже.  
[b]Ц[/b]ей  день  настав!  
“[b]Ч[/b]ому  тепер?”  -  спитаєш  ти.  
[b]Ш[/b]окований  реальністю  її  краси,  ти  впевнено  прямуєш  до  своєї  мрії…  
[b]Щ[/b]омиті  усвідомлюючи  неординарність  і  унікальність  того,  що  трапилось  цієї  сніжної  зими,  й  тобі  лишається  одне  -  жити,  радіти  й  радість  іншим  дарувати.  
[b]Ю[/b]родивий  і  трохи  божевільний  ти  ловиш  поцілунки  долі,  яка  щодня  наближає  тебе  до  хвилини  істини  -  до  миті,  коли  вуста  прошепотять  завітні  ті  слова…  
[b]Я[/b]  люблю  тебе,  моє  життя!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Мозговий