Зелений моріжок, жовте латаття...
Стоїть лелека на одній нозі.
Мелькає вдалині квітчасте плаття,
Матуся стелить полотно в росі.
Зимою пряла, а весною ткала,
Мочила, прала, парила в золі.
Бувало так, що й нічку не доспала,
А ми були тоді - такі малі.
Як затишно було, світило сонце!
А полотно лежало по траві.
Ця білизна була для нас віконцем,
Куди дивились ми - такі малі.
Нема вже полотна, нема латаття,
Відлетів лелека у чужі краї.
У пам'яті лише - квітчасте плаття,
І слід від полотна, та спомини мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816899
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.12.2018
автор: Галина Лябук