[color="#0033ff"][i]Коли людина так бува щаслива?
А ніж тоді - коли чекає дива…
І точно знає, що воно настане,
Сьогодні, завтра, чи я к сніг розтане.
Як же людина жде тієї миті -
Позаду всі бар’єри пережиті,
А в майбутті - усе хороше сниться,
І мрія неодмінно та здійсниться.
Де віру й сил людина почерпає,
Коли останні шанси утрачає,
Піском крізь пальці сиплються надії,
Та не згасають в серці іскри мрії.
Все буде добре, сумувати досить,
Господь усіх почує – хто попросить,
Благословить, освятить, приголубить,
Бо всіх і кожного окремо – щиро любить.
07.12.2018
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.12.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч