Думки мої, як сині лебеді,
Знялися в небо… й зразу ж сіли на воді.
Й простив, і загубився їхній слід,
Бо не вода холодна там, а лід.
Думки мої злітали вище хмар,
Коли ясні були, коли чорніш примар.
Коли - мене чарують і п»янять,
А як коли – за горло ладні взять.
Думки мої, чом важко на душі?
Гуляєте, мов вітер в комиші.
Думки мої, мої надії й мрії,
Знялись і полетіли… мабуть, в вирій.
08.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Валентина Рубан