Світ сотворив новітню еру...
Невже останню сотворив?
Вона тривожить, як химера,
Пульсує болем, як нарив.
Десь ллється нафта в пащу рибі,
Потужні сопла кисень жруть,
Отруйних стоків чорні глиби
Планеті падають на грудь.
Природа гине. Білий світе,
Ти погибаєш без війни.
Не стане й нас. А як же діти?
Невинні діти - як вони ?!
Не розквітуть, малі сконають.
Промовте, люди, - як спасти?
Бо хтось страшне відповідає,
Що вже розведено мости.
Що біла смерть повзе змією,
Сичить Чорнобиль, Чернівці.
І тінь сокири над землею -
Як хрест в приреченій руці.
В життя загробне мало віри,
В цім світі грішнім - пекло й рай.
Людино, думай, шлях свій міряй,
Чи жить, чи вмерти _ вибирай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816611
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.12.2018
автор: Іван Демченко