Біло-біло--ані сліду.
Спить земля під теплим пледом.
Гілля пишне — в снігоцвітті,
Іскри сіються крізь сито
На рум’янці горобини
І самшиту одежину,
На стовпці в овечих шапках,
Гуні яблунь в сизих латках,
Шпажки дикої ожини,
Теплі валянки стежини.
Чимсь сипнув вітрець в обличчя.
Що це? Що? Чи мені сниться?
В срібло вбралися ялини,
В пачках кружать балерини…
Козуб повний носить білка,
В ньому гриб, горіх й мобілка …
Скрекотять сороки вперті,
Крила враз почали терти:
--Це ж бо радість — не абищо,
Харч збирать тепер навіщо?
Білка – добра господиня,
В неї скарбу повні скрині.
Змилосердиться, напевно,
У дуплі ж горіхів повно!..
Протираю очі, Щезло…
Зникло все: сороки й білка.
Вихор мчиться до присілка…
Дивина зі мною сталась,
Бо земля до свят прибралась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816561
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.12.2018
автор: Valentyna_S