Довкола сипав чистий сніг
Він потрапляв в брудні калюжі,
На землю, кланявся до ніг.
Лишав свій слід у полі, в лузі.
Сніг прикрашав усе, що міг,
Робив цей світ предивно білим.
Від чорних тіней сірий світ
Сховав в засніженості милій.
Ще ніжно порошив гілки,
Чиїсь прекрасні чорні вії.
В степу намалював квітки,
посолодив таємні мрії.
Сріблинку кинув на стежки,
Заглядав подорожнім в вічі.
Затанцювали враз зірки,
Коли спускався їй на плечі.
Кружляли вихором думки,
Немов сніжинки недоречні.
В волоссі, в небі зірочки
У затишний, казковий вечір.
Згадки - червоні ягідки.
Терпкі, гіркі – солодкі речі...
Який той сніг, для всіх дорослих?
Різний сніг…
А для малечі?
Чарівний сніг, чудовий сніг!
Сніг він для всіх! Як диво ліг.
Як новий відлік безкінечний.
В житті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2018
автор: fialka@