Знаєш, серце розквітає в мріях,
Легко нам творити кожним днем,
А життя прекрасне нас зігріє
Під немилосердним тим дощем.
Й буде гомоніти нам діброва
Про казки, що мають притчі дар,
Ти люби мене, чудова воле,
Я тебе нікому не віддам.
І несеться степ як ковилою,
Любо нам поглянути згори...
Залишаюся навіки я з тобою
Гарної серпневої пори.
Й буде вітер гомоніти тихо
Про життя — у радість, і в сумне.
Він побачить землю дуже рихлу,
Й пролісок там мріяв про одне:
Щоб нести промінчики до сонця -
Милі синьобарвні квіточки,
Не тримай ти проліска в долоньці:
Хай живе і він — й його роки.
Ліс чудово заблистить сльозою -
Раз — і тиші там уже нема.
Вітер віє ніжно колисковою,
Й ляже легко на дуби туман.
12.08.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816435
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.12.2018
автор: VitaLina