І ти туди ж.. немов вода у вир
Куди і всі поволеньки щезають.
Без виправдань, безмовно покидають,
Того хто вірив, хто в надії жив.
І ти туди ж… у чім вина – не знаю…
І ні в кого спитати – ну, хоч плач!
Якщо в чім винен, то молю: ПРОБАЧ!
Від почуття провини догораю,
Хоч впевнений у тому, що тебе
Не зміг би я образити ніколи!
Ще відчуваю: серце не схололо,
Бо до життя примушую себе!
І ти туди ж… чи зможу, чи вмолю?
А може вже не варто сподіватись?
О! - небеса! Та як могло так статись:
І ти туди ж… а я ще так люблю!
05.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2018
автор: dovgiy