Сиджу на балконі, дивлюсь у вікно
І в Парижі себе уявляю.
Бачу вдалечині високу вежу,
Кілометри у мріях долаю.
Вежа не Ейфеля – телевізійна,
І в склянці не божоле, а мерло,
Все ж ситуація презентаційна,
Ніби сюжет із старого кіно.
З платівки лунає голос Дассена.
О, цей прекрасний французький шансон!
Старе бістро на набережній Сени,
І я підспівую Джо в унісон.
Добре, що вміємо ми уявляти,
Здатність, справді, дарована з неба.
І можна щодня в Парижі бувати,
Бо для мандрівки грошей не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816367
Рубрика:
дата надходження 05.12.2018
автор: ihor_fediv