Їх не можливо забуть

Стукає  осінь  в  віконце…
В  вальсі  кружляє  листок…
Долі  стомилося  сонце  –
Знову  чекає  місток.
Тиснуть  життя  перевесла
І  заважають  пройти…
Важче  утримати  весла,
Щоб  на  той  бік  пропливти.

Час  тоді  той  наступає,
Котрий  стежину  снує,
Всюди  і  все  він  встигає,
Навіть  суддею  стає.
Він,  як  і  доля,  крилатий.
Те  не  можливо  збагнуть
Й  ані  конем  обігнати,  
Ані  назад  повернуть!..
26.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2018
автор: Ганна Верес