Вже котрий рік народ живе в тривозі,
Здригається від вибухів земля,
Не сплять бійці – чергують на морозі…
Кому ж потрібна ця війна була?
Хто відповість за дикість азіатську,
Що геном уросла в москальську кров,
За цю війну, гібридну, півпіратську,
Котра не знає, що таке «ЛЮБОВ»?
Хто відповість за матерів страждання,
За вкрадене дитинство у дітей,
За сльози, перші втрати і кохання,
За спалену красу, де біль цвіте,
За іній перший і за сивину в волоссі
Ще зовсім молодого вояка,
За удовиці передчасну осінь,
Яку уже нічим не залякать?
Хто відповість за тих, кого не буде,
Бо не буває ж бруньки без гілля?..
Такого світ ніколи не забуде,
Як і свята прапрадіда земля!
13.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816172
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2018
автор: Ганна Верес