Зимовий вечір. Тихо пада сніг,
Заснула в спогадах самотньо тиша.
Десь там за обрієм давно день спати ліг.
Не спить зажурене серденько лише.
Не сплять і очі, сумно дивлячись в вікно,
Де в краю неба висне чорна хмара.
Щаслива Радість промайнула вже давно,
Для неї чомусь не знайшлася пара.
Що ж то було, чи Радість чи Печаль?
Захована в недорогу оправу.
Все промайнуло швидко так, на жаль,
Душі нелегко подолать ту браму.
Летять думки, ніби притихший сніг,
Летять до Тебе в цей чарівний вечір.
Я дуже хочу, щоб Ти їх зберіг,
І врятував від самоти і холоднечі
Розтане вечір, швидко прийде ніч,
Розсипле ясні зорі синоокі
Прийде Твоя любов мені навстріч,
Долаючи замети зависокі.
02.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2018
автор: Валентина Рубан