Які ми януси... Чогось
всі камінці летять у Раду,
за гречку лаємо громаду,...
А щодо себе — боїмось
оголосити голу правду.
Ну от візьми і набреши,
що ніби ти — поет великий
і, далебі, не без'язикий,
волаєш, – [i]Боже, поможи... [/i]
А що почуєш? – [i]двоєликий[/i]!
Когось нізащо вихваляв...
Хоча, буває, й за натуру
не добачаємо халтуру,
аби віночок не упав
на голову поета-гуру.
А чим же я не рядовий?
Не маю манії поета...
І не чіпляю еполети...
Ну то і що, що в час такий
у мене є свої акценти?
І не синиця у руці,
і не лелека вище хати,
і не у воду – всі кінці...
Порозкидали камінці?
А що, як нікому збирати?
Тоді й поезії – хана.
Бо не одної букви ради
і не за усмішку наяди
лунає наше, – [i]Отче, на!!! [/i]
Є на Парнасі імена!
Але... не вистачає вади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816131
Рубрика:
дата надходження 03.12.2018
автор: I.Teрен