Истина не " соляной столп" , она беспредельна и раскрывается по мере вечного восхождения, эволюции сознания, временно погруженного в человеческую оболочку.
***
Наука еще слишком молода, чтобы заменить религию. Знание ограничено ничтожной частью видимого мира и слишком поверхностно, чтобы отбросить веру. Где была бы наука без гипотезы - падчерицы веры? "Вера есть превосхищение знания" и путь сердца, которое развивается искусством.
"Нет религии выше Истины". И науки - то же.
Все течения сольются в Истине.
***
Когда твоих слов сердца уже не понимают, в молчании открываются лепестки цветка любви.
***
Все наши беды от лунного, еще неизжитого мышления.
***
Садовник любит свои цветы, следит за их ростом и заботится о них. Он дает им воду из чистого источника, оберегает от сорняков и укрывает в бурю.
Цветы любят своего садовника, полностью доверяют ему и возносят ему признательность своей красотой.
Неужели цветы совершеннее людей?
***
Среди духовной пустыни можно создавать оазис в своей душе. Когда-нибудь оазисы сольются, и пустыня обратится в сад.
***
Выходя из дома, мы знаем куда и зачем идем и как вернуться обратно.
Покидая Дом небесный, большинство не помнит куда и зачем идет, не удивляется этому и даже не пытается найти обратный путь Домой.
***
Груз земных страданий по закону равновесия поднимает чашу радости "не от мира сего".
***
За песню внутри нужно бороться каждый день.
Садівник любить свої квіти, стежить за їх ростом і піклується про них. Він дає їм воду з чистого джерела, оберігає від бур'янів і вкриває в бурю.
Квіти люблять свого садівника, повністю довіряють йому і підносять йому вдячність своєю красою.
Невже квіти досконаліше людей?
***
Серед духовної пустелі можна створювати оазис в своїй душі. Коли-небудь оазиси зіллються, і пустеля перетвориться в сад.
***
Виходячи з дому, ми знаємо куди і навіщо йдемо і як повернутися назад.
Залишаючи Будинок небесний, більшість не пам'ятає куди і навіщо йде, не дивується цьому і навіть не намагається знайти зворотній шлях Додому.
***
Вантаж земних страждань за законом рівноваги піднімає чашу радості "не від світу цього".
***
За пісню всередині потрібно боротися кожен день.
***
Коли твоїх слів серця вже не розуміють, в мовчанні відкриваються пелюстки квітки любові.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816076
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: Володимир Байкалов