Так багато твого всесвіту.
І очей нерозтрачена ніжність.
У сутінках душевного трепету
Це все найцінніша цінність.
Вимовляючи незнайомі звуки,
Відчуваючи щось зовсім незнайоме,
Поглядом обіймаючи руки,
Єднаючи відоме й невідоме.
Розглядаючи твою ідеальність,
Створену без розрахунків і формул,
Проганяючи останню хмарність,
Проганяючи зневіру і втому …
І так надмірно оберігаючи,
І цим жахливо лякаючи,
Обіймаю, навіть не торкаючись,
І цілую, просто посміхаючись …
Помістив любов в якусь склянку,
П'ю, та не напиваюся.
Завів собі диво - коліжанку.
Отак з неї насміхаюся ...
... [i]далі жарт[/i] ....
Як дізналась коліжанка,
Як я нею граюся,
Трісла раптом моя банка,
І тепер я каюся.
Прошу дуже коліжанку:
Повернись назад у банку.
А вона всміхається,
Сніжками кидається.
Не кладіть любов у банку.
Бо це зле кінчається.
Не робіть із неї бранку,
Як нема, появиться ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2018
автор: Дружня рука