Найефективніше Цілителі
Нас виліковують від грошей…
* * *
Все буде так, як то й було
Отут віками:
Ослами будуть віслюки,
Вовки ж—вовками…
* * *
Всі люди смертні—і не треба
Вар’ята грати!
Безсмертний клан під крилом Неба—
Лиш Бюрократи!
* * *
Бог—найповноважніша інстанція,
Та не розгляда Він наших скарг…
* * *
Як тяжко самотужки жати поле!
Як легко це громадою зробити,
Як весело зробити це гуртом!
* * *
Нове життя—це завше старого плагіат…
* * *
В кого розум не сліпий—тому добре видко:
Не до кращого оте «Давай-давай швидко!»
* * *
Дві безкінечні речі: Вічність і наша Дурість…
* * *
…Утриманці колишніх добрих Вчинків,
Цицьок старої Слави смоктуни…
* * *
«Життя»
З Небуття з’явилося—в Небуття і стелеться…
Не наше засипалось—але наше мелеться…
* * *
Ніхто Вітчизні зрадити не може:
Як зраджують—то лиш Режимам Влади!
* * *
Офіційні Свині—кличуть нас до Бою,-
Кличуть нас до Бою—за Їхнє Корито…
Ми криваво бились Лютою Добою—
І мільйони Дурнів—у землю зарито!
* * *
…І смуток Небес—над нашим
Бенкетом під час Чуми…
* * *
Джерельна Душа: все потворне й брудне
Спливає від неї з водою…
* * *
Все, що дав нам Бог,--все і забере…
* * *
Життя—це шлях з Пітьми в Пітьму:
Прийшло—й пішло… Та й цур йому!
* * *
Віщі Сни—це анонси Майбутнього…
* * *
Майбутнє вже відбулось…
Та ми про це ще не знаємо!
* * *
Будь собою—якщо ти добрий,
А як злий—то будь кимось іншим!
* * *
Гидити краще—у власний горщик,
А діаманти класти—в чужий…
* * *
Світ стоятиме доти,--доки буде Любов…
* * *
Нещасні ми,--бо ми зреклися Бога…
Щасливі ми,--бо нас не зрікся Бог!
* * *
У кожного шедевру—два Співавтори:
Другий співавтор—Автор, перший---Бог!
* * *
Якби ми не мали відчуття Краси,--
То й Краси для нас би теж не існувало…
* * *
Присяга недійсна—якщо ти
Присягав устами, а не Серцем…
* * *
Дурниці та безглуздя—це єдине,
Що вічно нам повторювать дано!
* * *
«Фраза Стаффа»:
«…Ішли на смерть,--а увійшли в Безсмертя…»
* * *
«Думка Оксани Пахльовської»
--Одна справа—іти крізь терни до зірок,
Інша справа—іти до тернів крізь болото…
* * *
Нема Абсолютного Зла і Добра:
Усе—Доброзло в цьому Світі…
* * *
Миттєве все—закінчиться за мить,
Лиш Вічне—не кінчається ніколи…
* * *
На кожний гордий Рим—знайдуться свої Варвари…
* * *
--Скільки б Колобкові не котиться,--
З’їсть його колись якась Лисиця!
* * *
Не обіцяй неможливого—і брехуном не будеш…
* * *
Краще робить добро, не обіцяючи,--
Ніж обіцять, не роблячи його!
* * *
--Сьогодні Я—філософ—свинопас,
Отож—Крилатий Свинтус—мій Пегас!
* * *
Дурні—лякаються Вигляду,
Мудрі—лякаються Суті…
* * *
Плюс—це перехрещення двох Мінусів,
А Добро—це два люб’язних Зла…
* * *
«Французька Думка»
--Політика—вічна Помийка,
Політики ж—її щури…
* * *
Шкідлива звичка жити—
Доводить всіх до смерті…
* * *
Ревнощі—це почуття рабовласника,
Це егоїзму звіриного вияв…
* * *
Шлюб—це своєрідне рабовласництво…
* * *
Хірурги вельми люблять операції
По видаленню грошей пацієнтів…
* * *
Фізична Любов—знінащиться…
Любов платонічна—вічна!
* * *
…Як приємно відкрити у людині—Людину!
* * *
В кожному «Зле» є щось і добре,
І в кожнім «Добре»-- щось є зле…
* * *
Кохання—це диво, Кохання—це змога
Душею торкнутись до Вічності Бога…
* * *
Краще не неси Війну у Світ,--
Бо вона повернеться до тебе!
* * *
Дурень,--хто Війну у світ несе,
Тричі дурень—хто у дім свій кличе!
* * *
Революції рвуть ланцюги,--
Щоби всіх у нові закувати…
* * *
Не лякай Жабу—водою, а Лелеку—Жабами!
* * *
«Перефраз Епітафії Робесп’єру»
--Ти на могилі Ката затужив?!
О, Дурню! Жив би Він—ти вже б не жив!
* * *
«Думка Франсуа Рабле»
Не бажаєш бачить дурнів?—
Своє дзеркало розбий!
* * *
«Думка Кристіни Кофти»
Хто знає сто жінок—ні одної не знає,
Хто ж добре взнав одну—той знає сто жінок…
* * *
«Думка Гайтани»
Любов—це вдосконалення себе,--
Щоб кращим стать для того, кого любиш…
* * *
«З Думок Оксани Байрак»
* * …Якраз усе, чого ми боїмось,
Фатально і притягуєм до себе…
* * Не змінивши себе—свою долю не зміниш…
* * Самотність—це стан Душі,
А не обставини Долі…
* * *
…Скільки б «Істину» Пастух з «Біблії» не товк,--
Однаково Барану—що Різник, що Вовк!
* * *
Щастя—те, що любе Небесам:
Коли інших робиш ти щасливими—
І від того щасливієш сам!
* * *
Поет—буйно фантазує,
А Читач—з віршів глузує!
* * *
Пізнай себе, Боже, в цій гіркій сатирі:
Ми усі—мішені у Твоєму тирі!
* * *
Сатани у світах не існує:
Сатана—це розгніваний Бог…
* * *
Вирок нам підписано іще до народження…
А життя—всього лиш на Голгофу сходження…
* * *
Всі на світі ниви не обробиш:
Ти свою ділянку обробляй!
* * *
Яких діток народили—тими собі й тішимось!
* * *
Сальєрі завше заздрять Моцартам—
І в келих меду похвали
Завжди отрути підливають…
* * *
Оті Пришельці—хто вони в тілах таких несхожих?
Ніхто не знає Таїни світів безмежних Божих…
* * *
Нам бридко—коли нас бажають
Ті люди, що не любі нам…
* * *
Те, що у нас діється в думках,--
Уже майже діється насправді…
* * *
Уявлять себе в інтимі з кимось,
Подумки голубить-цілувать,--
Це все рівно, що оту людину
Проти її згоди гвалтувать…
* * *
--Кожен має право голосу…
Давай, Писклику,--пищи!
* * *
--Будили в мені совість, а розбудили—звіра!
* * *
Я вражений цим парадоксом,
Де кривда одвіку жива:
Тварина—рятує людину,
Людина—людину вбива…
* * *
Талант майже завше бува безталанним…
* * *
Смерть—порятунок од вічної Старості…
* * *
Мало охочих щось побудувать,
А розтрощити Світ—охочих безліч!
* * *
Спершу—нас до чогось приучають,
А потім—від цього відучають…
Так оце з Порожнього—в Пусте
Все життя проблеми і качають!
* * *
Як в Юності квітли ми! А з часом—поодквітали…
Які ми колись були! …Якими старими стали!
* * *
Не знають люди, коли народились,--
Кому і що в цій Долі насудилось…
* * *
Не знають люди, коли народились,--
Які шляхи життя їм насудились…
* * *
Тут кожен—сам за себе,
Один лиш Бог—за Всіх…
* * *
Хтось любить музику життя,
А хтось—цвинтарну тишу…
* * *
Вони люблять тварин, як людей,
А людей—за худобу мають…
* * *
Бринить Душа людини у голосі її…
* * *
У джунглях Цивілізації, як звір, дичавіє Душа…
* * *
Не рахуй замучених донині:
Дбай, щоб не помножилося їх!
* * *
Розділене горе—пів-горя,
Нерозділене щастя—пів-щастя…
* * *
Щоби Слова були варті довіри,
Треба за них заплатити життям…
* * *
Якби Часу потік струмував узворот,--
Було б Смертю Народження наше…
* * *
Егоїзм—джерело всіх мерзот і злочинів…
* * *
Найпалкіше людей люблять Людожери…
* * *
Одні—поціновують Суть,
А інші—чаруються Формою…
* * *
Краще огниста Ненависть,--ніж крижана Любов…
* * *
Нам не цікаві ті люди, яким не цікаві ми…
* * *
Альтруїстична любов—дарує,
Егоїстична любов—бере…
* * *
Без жінок чоловікам—ні зродитися, ні жити,--
І тому—лише жінкам всі ми маємо служити!
* * *
Хто втрачає відчуття Реальності—
Той втрачає врешті і Реальність…
* * *
Поміж людей люблю я завше бути,--
Та на безпечній відстані від них!
* * *
Як забагатіти?—Це відомо з «Біблії»:
Треба взять по лепті із кожного Йолопа!
* * *
Тіло годує їжа смачна, а Душу—лагідне слово…
* * *
Що таке Марнота?—Це бездонна діжка,
У яку ми воду все життя ллємо…
* * *
Ця людина—як бездонна діжка:
Скільки в неї доброго не лий—
Вдячності у ній ти не побачиш!
* * *
Все забував, що треба вмерти,--
Та і прожив сто з гаком літ…
* * *
Вулкан, що вивергається,--не пляшка:
Його ніяким корком не заткнеш!
* * *
Брехня—це Правда, що не стала дійсністю…
* * *
Правда—сварить, Брехня—мирить…
* * *
Хоч і женишся на Правді,--а любитимеш Брехню!
* * *
Ілюзія—дорожча Правди: Ілюзії—понад усе!
* * *
Порядок будує Брехня, а Правда—анархію сіє…
* * *
Як багато брешуть—задля Справедливості!
* * *
Навіщо брешемо?—Заради Правди!
* * *
Краще мир—з Брехнею, ніж з Правдою—війна…
* * *
Правда—це Брехня без макіяжу…
* * *
Любов—провокує любов,
А ненависть—ворожнечу…
* * *
Егоїзм і Захланність—ось джерела всіх лих…
* * *
Люди—сіють людяне, нелюди—звіряче…
* * *
Для 90% Світу нас не існує і за життя…
* * *
Для всіх бути добрим не може й сам Бог…
* * *
Хто злидні пережив—переживе і розкіш…
* * *
Бруківка з людських черепів—
Улюблений шлях Тиранів…
* * *
Не всі чоловіки—козли, але багато з них—рогаті…
* * *
Вродлива жінка—жива коштовність:
Всі хочуть нею заволодіти…
* * *
Спокуса пішла від Жінки,--
І Змій—Її перша жертва…
* * *
Лисий мужчина виглядає еротичніше,--
Тому, що схожий на гігантський пеніс!
* * *
Від надміру Просвіти—захмарення в Умах!
* * *
«Закон Війни»
Хто не може вбити—буде вбитим,
А хто може—буде убивать…
* * *
О, він щедрий для ситих! Та скупий—для голодних…
* * *
Не божись у невинності, дурню:
Тут за неї і судять якраз!
* * *
Музичних Нот—усього сім, але Мелодій—безліч!
* * *
Якщо за доброчинність беруть гроші,--
То вже не доброчинність, а торгівля…
* * *
Жити небезпечно: від цього вмирають!
* * *
Одвічна дилема Духу: зрадити—аби вижити,
Чи вмерти—аби не зрадити?!
* * *
Все, що наповнилось,--знов спорожніє,
Що спорожніло—наповниться знов…
* * *
Такий скупий, що й горем не хоче поділитись…
* * *
--Не рий іншому яму: замовляй Крематорій!
* * *
Не було би лакуз—не було б і Тиранів…
* * *
Нікчемність завше прагне возвеличень…
* * *
Мудрим потрібна не слава фальшива,--
Мудрим потрібна щира оцінка…
* * *
Ніщо так не виснажує, як бездіяльність…
* * *
Падіння—теж політ, але—додолу…
* * *
--Біг через місточок—ухопив листочок…
Так усе життя й прожив Козлом!
* * *
Святі—усе на віслюках, а нечестиві—все на конях…
* * *
Навіть травинці боляче—коли її вбивають…
* * *
Спершу було не Слово: спершу був Божий Задум…
* * *
Любов—Душа життя: без Неї все—нудота!
* * *
Мудрість завше добра, а Доброта—мудра…
* * *
Навіть чистити клозети—краще, ніж вбивать людей…
* * *
Кожному пече—у Світ викричати власні болі…
* * *
У Вічнім Фатумі ніхто нікому помогти не може…
* * *
В усе, крім Правди, повірить легко…
* * *
Люди здатні на такі жорстокості та звірства,
В порівнянні з якими звичайне вбивство—
Просто ангельський акт милосердя…
* * *
Не заздрю багатим,--а заздрю щасливим,
Що в ніжнім Коханні злилися в Одно…
* * *
Вбивства політиків—найвища оцінка їх діяльності…
* * *
Ненависть—зворотний бік Любові,
Зворотний бік Ніжності—Жорстокість,
А зворотний бік Життя—це Смерть…
* * *
--Якесь дрібне життя, як в тої Кільки:
Я Вас люблю,--а Ви мене—ніскільки!
* * *
--І спробуй по-правді розсудити двох:
Як не той,--то інший стане тобі ворогом!
* * *
…Добре б! Та, на жаль, так не буває:
Соловейко вбитий—не співає!
* * *
Сенс життя—це пошук Любого свого:
Він—Її шукає, а Вона—Його…
* * *
Молодь мріє про розкішний одяг,
А старі—про молоде здоров’я…
* * *
Я боюся не темряви ночі:
Боюсь темряви в Душах людських…
* * *
Хоробрим стріляють у груди,
А боягузам—у п’яти…
* * *
--Умерти за когось?!—Будь ласка!
Вкажіть мені—де цей Хтось, за кого умерти варто!!!
* * *
--Хто щирий Патріот—повік не геростратить,
І навіть з хабарів—завжди податки платить!
* * *
Матеріально Патріотизм---це чесно сплачувані податки…
* * *
…Він з легкістю ступає через трупи
Соратників своїх: далеко піде
Цей демоноподібний чоловік!
* * *
Вовки—санітари лісу, а СНІД—санітар життя…
* * *
Тест на народність: якщо жінка зварить не вміє галушок—
То є не Українка!
* * *
Людей ми любимо такими, якими уявляєм їх…
* * *
З Наслідками боротьба йде вічна,
А Причини—мирно благоденствують…
* * *
Похоронний марш—апофеоз
Розмаїття всіх смаків музичних…
* * *
«Сварки з людьми не є раціональні:
Немає сенсу з Їжею сваритись!»--
Подумав якось мудрий Людожер…
* * *
Життя не дасть обіцяних нам щасть,
А Смерть не обіцятиме—та дасть…
* * *
Хочеш меду,--а Доля годує солоним,
Хочеш солі,--а Доленька мед подає…
* * *
--Бери що хочеш—все твоє!—Та не чіпай нічого!!!
* * *
Любов з’їдає нас енергетично, якщо є невзаємною вона…
* * *
Революції здійснюють йолопи—
Для кмітливої банди вождів…
* * *
--Я стільки вже випив, що став
Ходячим барилом з горілкою!
* * *
--Якщо ганьбу сховать не можна,--
Надай їй вигляду чесноти!
* * *
Вдовільняйся малим: неосяжного
Ще ніхто осягнути не зміг!
* * *
--Зірви з Війни вуаль високих гасел—
І вздрієш хижу пику Мародерства…
* * *
Мета всіх Війн—Убивство і Грабунок:
Війна не може мати інших мет…
* * *
Нічого доброго іще на крові не збудовано…
Цей Світ створився на крові,--
Але хіба ж він добрий?!
* * *
Не допитуйся правди—не почуєш брехні…
* * *
--Ти можеш мати рацію… Та краще май кулемета!
* * *
З усіх варіантів життя—вибираєш призначений Небом…
* * *
Щасливі не філософствують—щасливі просто живуть…
* * *
Щастя—немов повітря: відчуєш—коли забракне…
* * *
--Що можуть шалені гроші?
--Зробити людей шаленими!
* * *
Експансія не зна зупину:
Це принцип вічності життя…
* * *
Щонайгірший ворог—той, що сидить в тобі!
* * *
Люди більше бояться уявних,
Ніж реально навислих загроз…
* * *
Біда завжди приходить стежинами своїми:
Завжди не з того боку, звідки ждемо Її…
* * *
Любов у житті—головний вітамін:
Хворіє без нього людина…
* * *
Порадуй мене, Боже, щастям Друзів:
У мене щастя іншого нема!
* * *
Будували «Світле Майбуття»,
Але збудували—лиш Концтабір…
* * *
«Думка Джефферсона»
Той, хто правди не боїться,--не боїться і брехні…
* * *
«Думка Декурселя»
Вимагать подяк за доброчинність—
Всеодно, що нею торгувать…
* * *
--В цій людині Совість мертва:
Це—ходячий саркофаг!
* * *
--Розумне життя десь у Космосі є…
Жаль, що не на нашій Планеті!
* * *
--Я ніс просвіту в темні їх уми,--
Вони ж мені—під око «присвітили»!
* * *
Рай, з якого не вільно вийти,--перетворюється на Пекло…
* * *
Батьком Героїзму буває і Страх…
* * *
Хто не вміє звоювати розумом,--
Шаблею махає, мов герой…
* * *
Як на тоді—вони були герої,
Як на тепер—звичайні вперті дурні!
* * *
От як нашкодить—то вони герої!
А як відповідати—то в кущі!
* * *
Лицарський гонор—добре, а розум—іще краще!
* * *
…Треба було вмирати за Вітчизну…
А Її уособлювали там, у ту хвилину—покидьки мерзенні…
* * *
«Думка Курція»
За провини Предків—сплачують Нащадки…
* * *
Батьківські гріхи і провини спокутують діти й онуки…
* * *
--Чи можуть у дурну голову
Розумні думки приходити?
А, якщо вони приходять,--
То чи голова дурна?!
* * *
Не завжди в «Святих Отців»--діти-янголята:
Часом діти ті—чорти… Іронія клята!
* * *
Всі Епохи свідчать досвідом огидлим:
Бидло—і на троні зостається Бидлом!
* * *
--Ми робимо тяжку Сізіфову роботу,
А заробляєм завше—Танталовий обід!
* * *
«Думка Емерсона»
Життя—це Вічність у мініатюрі…
* * *
Зустріч з любими Друзями—завжди свято Душі…
* * *
Тональність голосу Людини—це музика її Душі…
* * *
Моральні збитки—невідшкодовні:
Шрами на серці—вже назавжди…
* * *
Гідність—це твоя духовна сила:
Розтопчи її—і ти—ніщо!
* * *
Незаслужена хвала—принижує
І їдко висміює того, кого з глузуванням вихваляють…
* * *
«Думка Суворова»
Хто злякався—той уже майже переможений…
* * *
Хто хоробрий—того й смерть минає,
Хто сміливий—того й смерть боїться…
* * *
Смерть завжди боягуза знайде—
І в кущах за чужими спинами…
* * *
…І всі часи жахливі проминуть,--
Щоб стать «Старими добрими часами»…
* * *
У юних—свої долі, і свої ідоли…
* * *
Коли зірок за хмарами не видно,
То зірка—і ліхтар удалині…
* * *
Зло—до зубів озброєне,
Добро ж—завжди беззбройне…
* * *
Не відкладай на Завтра добрих справ,--
Бо «Завтра» того може і не бути…
* * *
Цікаво: а які б вони були—
Ті діти, що могли би народитись,
Але з причин якихось—не змогли?!
* * *
--Героїв—гати греблю! Лиш подвигів—нема…
* * *
--У нас героїв—аж пітьма!
Лиш добрих подвигів—нема…
* * *
Життя завжди дволике, мов та герма:
Прекрасне і жахливе водночас…
* * *
Ніщо так не спокушає, як пожада нових знань…
* * *
Найбільша зі спокус—жада Пізнання…
* * *
Все, що збудувалось на крові,--
Кров’ю потече у Вічне море…
* * *
Світ—гармонійний: на дурне—
Є завше в ньому щось і мудре…
* * *
Щонайсмачніший в світі хліб—
Хліб материнської Любові…
* * *
--Я думаю Про інших, а не За,--
Бо, якби я умів за інших думать,
То, певно, я за інших би і жив!
* * *
Юності бракує мудрості старечої,
Старості бракує юної снаги…
* * *
Вся Душа нам співає—якщо люба робота,
А немила робота—то нудьга та скорбота.
* * *
--Хочеш помогти?—Не заважай:
Це буде найкраща допомога!
* * *
У кожної Нації власний характер,
У кожної свій і талант, і талан…
* * *
…Вони були Лицарями Чину:
Зло чинили—де тільки могли!
* * *
…Спершу підступно зрадять побратимів,--
А потім вінки Слави їм плетуть!
* * *
Одне дурне гавкне—сто дурних підхопить…
Цей собачий гавкіт Чорт нехай ухопить!
* * *
--Якщо Дурним родився—не журись:
Розумним знадобиться твоя дурість!
* * *
Хвала вождям за наші перемоги
В халепах, що нам створюють вожді!
* * *
Якщо вбити—збавить муки,
Вбивство це—добро чи зло?!
* * *
Кажуть: «Треба вбити Зло!»
Але ж вбивство—Зло, братове!
* * *
Хто закохався—вже не має волі:
Любов—це небо й клітка для Душі!
* * *
Ще і досі чую я ту злу ораву:
«Розіпни Ісуса—помилуй Вараву!»
* * *
Щонайкраще ліки тим допомагають,
Котрі на хвороби і часу не гають!
* * *
Проблеми життя—ця хвороба хронічна,
І смертю лишень виліковна вона…
* * *
«З індуської поезії»
Розквітле все—зів’яне, збудоване—впаде,
Народжене—загине, те, що зійшло,--зайде…
* * *
Найгірше—уже сталось: ми зродились!
Найкраще—ще настане: помремо!
* * *
Усі працюють, всі щось перетворюють:
Один—пустелі на сади квітучі,
Інший—сади квітучі—на пустелі…
* * *
Таємниці найкраще зберігають мерці…
* * *
На грандіозне щастя нам годі сподіватись,
А на велику дулю надія є завжди!
* * *
Вічний Колобіг… Завжди—вперед:
Від дикунства—до цивілізації,
А від неї—знову до дикунства…
* * *
Я хочу не хотіть нічого,
Тому, що хочу Усього!
* * *
Є в горілці і мудрість, і дурість:
Кожен з неї своє дістає—
Все залежить від того, хто п’є…
* * *
Всіма тріумфами своїми і поразками
Чоловіки завдячують жінкам…
* * *
Революції народжують лиш новітні Тиранії…
* * *
…І щоразу завойована свобода—
Виявляється свободою для інших…
* * *
Війни починаються колись—
Та вже не кінчаються ніколи…
* * *
Для травмованих Війною
Вже війна повік триває,
Не кінчається вона—та війна…
* * *
«Чиясь Думка»
Одруження удруге—хоч би кого із ким,--
Це торжество надії над досвідом гірким!
* * *
--Чим скривджений Заєць себе може втішить?
--Що в реінкарнації стане Вовком!
* * *
Хто приходить до Старості—
Той вертає в Дитинство…
* * *
Кажуть: праця зробила із Мавпи Людину…
Тож нехай ця дурепа і працює весь вік!
* * *
Унітаз Історії ласкавий до всіх:
Всіх приймає любо у свої Аннали…
* * *
Совість—це та річ, що не дає
На чужій печалі збагатіти…
* * *
…Вони перетворюють сльози людські
На діаманти для себе…
* * *
Знайдеш іще гірше—і збагнеш,
Що твоє погане—дуже добре!
* * *
Той, хто прозира в Майбутнє,--той жахається його…
* * *
В його уяві ліс—дрова, а фауна—то їжа…
* * *
--Вона диригує—а він ерегує…
* * *
О, як хутко Майбутнє Минулим стає!
О, яка ілюзорна Реальність!
* * *
Їсти риб’ячу ікру—це пожирати
Так і не народжене життя…
* * *
Життя тіла—лиш мить,
А життя Духу—вічність…
* * *
Від хвороби та жалоби убезпечених нема:
І царів, і хліборобів забирає смерть німа…
* * *
Святих шукай у Пеклі, а нечисть—у Раю…
* * *
Нічого свого не дарую, бо все дарував мені Бог…
* * *
Хто служить Злу—той ситий,
А хто Добру—щасливий…
* * *
Не звірствуй, бо звірства впадуть на твій Рід…
* * *
Не зупинити мить прекрасну—
Лиш серце можна зупинить…
* * *
Часом поразки більше нам дають,
Аніж сумнівні наші перемоги…
* * *
Те, що сьогодні—погана звичка,
Завтра—вже риса характеру…
* * *
У синтезі всіх Релігій і сяє Всесвітній Бог…
* * *
Оцінити Чистоту можуть лиш забруднені…
* * *
Діти—істоти часто жорстокі…
* * *
Життя—це гра рефлексів наших…
* * *
…Убивство—це протест, або засвідчення,
Що Вбивця—проти, або служить Злу…
* * *
«Думка Євгена Сухова»
…Поки двоє риють ями одне одному,--
Третій—жде, щоб разом закопать обох…
* * *
«Ч.Д.» Якщо Доля змушує стати на коліна,--
Знайте: це найкраща поза для Молитви!
* * *
Для Глухих—Музики немає,
Як для Сліпих—нема Зірок…
* * *
Всі ловлять в небі сірих журавлів,
А золотих синиць—не помічають…
* * *
«Думка Ліни Костенко»
Старого Зла—уже не можна знищить:
Нам треба—не примножувать його…
* * *
Як нема Совісті в людині,--
То вже й Людини в ній нема!
* * *
--Не люблю Тиранів,--не люблю й Рабів,
Що кладуть покірно голови на Плаху!
* * *
В житті—всі домівки тимчасові:
Вічний Дім наш—лиш у Небесах…
* * *
Як немає кращого, то й погане—добре!
* * *
Кохання—найпрекрасніше із людських божевіль…
* * *
Щасливе Кохання—це злиття
Двох Істот, двох Душ—в Одну Істоту…
* * *
Все, до чого звикнеш,--це твій Пан,
Бо ти вже зробився Рабом Звички…
* * *
Закон—це узаконене свавілля
Верстви, яка всіх має під мечем…
* * *
Дурні—світ завойовують силою й кров’ю,
Мудрі—світ завойовують розумом…
* * *
Хто дуже швидко йде—той мало помічає…
* * *
«Думка Едуарда Фукса»
Гумор і Сатира—це одні
Із найголовніших джерел Правди…
* * *
«Єретична Англійська Думка»
…Церква—це місце, де Ченці,
Що не були на Небі,
Розказують про Небо тим,
Хто туди не потрапить!
* * *
Секс без Любові—то не Кохання,
А лиш фізичне тваринне Пхання!
* * *
«Чиїсь Думки»:
* * Єдино мудра віра—це віра в Закон Дужчого…
* * Служи Дужчому,--якщо
Сам не можеш стати Дужчим…
* * Служи Дужчому—поки сам не станеш Дужчим!
* * Служи Дужчому,--а сам набирайся Сили!
* * Хто набрався Розуму—набереться й Сили!
* * *
Воля вмерти, але не скоритись—
Героїзм! …А, може, і нерозум:
То залежно—як на це дивитись!
* * *
Найчастіше батьком Героїзму
Був затятий Гонор, а не Розум…
* * *
Хто Чесних переможе?—Злі Негідники!
А виживуть—Негідників «Догідники»!
* * *
«Угідники Святі»--тим і «Святі»,
Що вміють лизать гузна саме Ті!
* * *
Одне і те ж—є Зло й Добро:
Усе—залежно від Обставин…
* * *
Стан речей міняється щомиті:
Хто не пристосовується—гине…
* * *
Можна і Честь свою зганьбить—
Задля добра Вітчизни!
* * *
Цнотливість—надихає на гріхи…
* * *
Недолюб—надихає на Перелюб…
* * *
Зручно розташований вантаж—удвічі легший…
* * *
Якщо на Дурнях воду возять,--
Вони корисні як гужовий транспорт!
* * *
Якби ми були зайвими—не народили б нас…
* * *
Деколи найнеобхіднішим виявляється те, що зайве…
* * *
Що не вчиниш—буде кривда…
Але щось таки роби!
* * *
Очі Вбивць—як порожнє небо:
Ані пташки живої в них!
* * *
Закам’яніє багно Епохи—
І знову маєш Кам’яний Вік!
* * *
--Я—Боягуз: боюсь будити в собі Звіра!
* * *
--Не будіть у мені Звіра,--
Бо він знищить нас Усіх!
* * *
Під кожним Прапором чиняться Злочини…
* * *
Віртуальні Ідеї—не винні,
Що обгидили їх Людо-Свині!
* * *
У Вроди людської—мільярди Облич:
Усіх не побачиш ніколи!
* * *
Втіха творчої людини—не у славі,
А в усвідомленні, що зроблено щось Вартісне,
Що може втіху людям дарувать…
* * *
Пізнай людей—і зрозумієш, що заздрити нема кому…
* * *
Казки про Лукавого—то від «Лукавого»:
Усе дано Богом—і добре, і зле…
* * *
Божевільним—божевілля не загрожує…
* * *
Найвища похвала людині—
Почути, що вона—Людина!
* * *
Краще веселе Пекло—аніж нудотний Рай!
* * *
Негідником бути—легше…
І все-таки—будь Людиною!
* * *
Безкарність—надихає Вбивць і Злодіїв
Творити й далі Злочини нові…
* * *
Не треба випивать весь Океан:
Досить його краплину скуштувати,
Щоби дізнатись який він на смак…
* * *
Лише все можливе має межі,--
Меж у неможливого—нема!
* * *
Вічно неможливого немає—
Є лиш неможливе в даний час…
* * *
«Думка Мірабо»
--Вовк і Баран у мені співіснують,
Але Баран—сильніший за Вовка!
* * *
«Думка з якоїсь Книги»
…Неіснуюче добре тим, що його зіпсувать не можна!
* * *
«Ч,Д,» Час—найкращий Вчитель! Та, на жаль,
Усіх своїх Учнів—Він вбиває…
* * *
Юда—на пенсії… І Юді—нудно:
Якби іще когось продать паскудно!
* * *
--Я б вірив оцим людям нагорі,--
Якби не знав їх підлі душі знизу!
* * *
Любов буває різною: Мороз
Також любив Квітки, що поморозив…
* * *
…І розквітло життя! –А найбільше—
Похоронні бюро процвітають!!!
* * *
То завше так: Спочатку—забагато,
А потім—все замало нам життя…
* * *
--Я залюбки повірив би цим людям,--
Якби занадто добре їх не знав…
* * *
…Вони «чужим» не довіряли,
А зраджували їх—«свої»…
* * *
…Що, крім аналізів, могла
Узяти з них Історія?!
* * *
--Якщо нас укотре вже ошукують,--
Отже, мабуть, ми—таки-дурні!
* * *
Матір’ю Слави Росії—була ганьба України…
* * *
Розмаїття Партій полягає в тому,
Що до розмаїтих кличуть нас Халеп…
* * *
В житті є дві найвищі Ролі:
Це Ролі Блазня й Короля!
Всі інші—тільки середота,--сіра нудота!
* * *
--Охоче мені, кажете,
До Пекла шлях покажете?!
Ну, дякую, їй-богу: я знаю й сам дорогу!
* * *
--Що ти знаєш, Юначе, про Останню Надію,--
Якщо в тебе ще є Океан Сподівань?!
* * *
--Я люблю все, що не обросло салом,--
Усе тонке, граційне, молоде!
* * *
До Судженої Миті—ніщо нас не уб’є,
А, як та Мить настане,--ніщо нас не врятує…
* * *
--Вже й груші на вербі вродили золотисті,--
А я земного Раю ще й досі не знайшов!
* * *
--Закохавсь по вуха,--а Кохана
Локшиною обчіпляла їх!
* * *
Віз Історії їде—по наших кістках…
* * *
…Усе розцвіло навкруг---лиш наша Любов зів’яла…
* * *
Тільки серце закохане може
Осягнути безмежну Вічність…
* * *
Минуле—вже казка, Майбутнє—ще мрія,
І тільки Сучасне—суворий Реал…
* * *
--Я—Боягуз: боюсь будити в собі Звіра,--
Бо знищить отой Звір Усіх—мене і вас…
* * *
Якби Старості—снагу Юності,
Якби Юності—мудрість Старості!
* * *
Я ненавиджу схрещені мечі:
Люблю вуста, що злиті в поцілунку!
* * *
Двох речей я не люблю: Холоднечі й Колотнечі!
* * *
Хто воювати не вміє—буде звойований сам…
* * *
Люба війна чи не люба—а воювати учись!
* * *
Найкраще люстро—очі тих, що кохають нас…
* * *
Країна вічних парадоксів:
Тут на коровах воду возять,
А від ослів—надоїв ждуть!
* * *
Принцип Щедрості: «Усім—усе!»
Принцип Скнарості: «Нікому—і нічого!»
* * *
Дай, Боже, щоб усе ішло звичаєм!
Проте, ніхто ніде того не знає
Хто може вмерти першим—дід чи внук…
* * *
--Я жінок люблю гарних і чарівно-розумних…
Та навіщо розумним такий дурень, як Я?!
* * *
--Я надто мудрий для дурних,--
Але дурний—для мудрих!
* * *
--Я—звичайний Дурень,--та нудьгую
Поміж більших Йолопів, ніж Я!
* * *
Закон Механіки: Тупий—Тупого не нагострить!
* * *
Чим тупіші ті, що сваряться,--тим гостріша Сварка!
* * *
Щире Кохання мужність має:
Це лицар, а не боягуз!
* * *
У дрібних людей—дрібна й любов,
У великих—і любов велика…
* * *
--Я був Янголом з білими крилами…
А Вона—додала мені роги!!!
* * *
Огидне теж дарує насолоду,--
Коли зникає геть з наших очей…
* * *
Дурень їде по рейках щасливої Долі—
І гадає, що він сам собі тріумфатор…
* * *
Луна Любові безкінечна:
Вона всю Вічність протина…
* * *
Матюки—«французька» мова Люмпенів,--
Їх Елітна, кастова ознака…
* * *
Живих Істот два типи плекає Бог віки:
Це—хижаки і жертви, жертви і хижаки…
* * *
Щонайліпший наш одяг—наше Добре Ім’я…
* * *
Мистецтво—це завжди дві «Ф»:
Фіксація Фантомоплинного…
* * *
Мистецтво—це лиш спроба
Спинить щасливу Мить…
* * *
Що застоялось—те гниє, а що іде—те проминає…
* * *
Хто не боїться втратить все—той все і здобуває…
* * *
Парадокс Епохи: розквіт Декадансу…
* * *
Де немає Йолопів—там немає й Ідолів…
* * *
--Що таке чесний бізнес?
--Це є шляхетний грабунок!
* * *
--Я є відповідальний працівник:
За промахи Вождя відповідаю!
* * *
Брехня—мастило, що поменшує тертя:
Змастили—та і їдуть на дурному!
* * *
Посієш Правду—зійде буря,
Брехню посієш—зійде те ж…
То що ж його, на дідька, сіять?!
* * *
--Не чекай Експропріації: сам набуте роздавай!
* * *
В кожній дівчині спить Мадонна:
Розбуди Її ніжністю!
* * *
--Вам легше: ви—однолюби…
А я—цілий Світ люблю!
* * *
…Чи випадкові камінці ми
В рясній мозаїці Життя?
* * *
Несіть світлу Радість у світи—
І легкою буде ваша ноша…
* * *
Ми всі—акумулятори: хто—зла, а хто—добра…
* * *
Найперше твоє нещастя—народження в це життя…
* * *
Остання благодать життя—кончина…
* * *
Тільки Смерть може вирішить всі проблеми життя…
* * *
Ми всі—у Вічності, а Вічність—
Це Вчора, Нині і Завжди!
* * *
…Ні до розмови, ні до любови—
Лиш файне личко та чорні брови…
* * *
Найкраще своє життя ми прожили у мріях…
* * *
Молодим—солов’ї співають,
А старим—уже крячуть ворони…
* * *
Як по роботі добрій спочити нам приємно—
Так солодко спочити й по доброму життю…
* * *
В серці доброї Людини, а не в Церкві живе Бог…
* * *
Зводиться—роками, падає—за мить…
* * *
Не псуй людині свято: може
Воно одне на все життя…
* * *
За що б’єтесь ви, люди,--
Ви, кому жить—лиш мить?!
* * *
Усе найпрекрасніше є у Людині,
І все найогидніше—теж…
* * *
…Ось і життю надходить край…
Хіба таким воно колись
Нам в юні літа увижалось?!
* * *
--Тіло—у срачах, а Душа—в плачах,--
Бо дурний гарбуз маю на плечах!
* * *
Кохання й Творчість—Щастя два крила:
Без них Душа—немов безкрила птаха…
* * *
Смерть, як і суджена жона:
Завжди приходить не такою,
Якою вимріяв Її…
* * *
Про коханих своїх турбуйся,--
А про тебе подбає Бог…
* * *
Він—щирий Кат: вкладає усю Душу
У вибивання Душ зі своїх жертв!
* * *
Думай, перше ніж вчинити,
А вчинивши,--не жалкуй…
* * *
Кохання—найбанальніша банальність,
Але щораз така чарівно-свіжа!
* * *
Самотньому й шкідливі звички—друзі…
* * *
Життя—шкідлива звичка, що убиває нас…
* * *
Радість—озон для Душі, а гнів—наче радіація…
* * *
--Якщо вас пошлють під три чорти,--легко йдіть!
Відчуйте смак свободи!
* * *
Прямота—завжди виходить боком…
* * *
Зірки і в падінні—прекрасні…
* * *
Душа без Любові—наче храм без Бога…
* * *
Розчаруєшся в однім—зачаруйся іншим!
* * *
Краса обличчя—в’яне, краса Душі—повік!
* * *
Поки Добро відпочиває—Зло не покладає рук…
* * *
Хто плює проти вітру—герой!
А по-простому кажучи—дурень!
* * *
Не дискутуй з отарою Ослів:
Вони страшні у стані озвіріння!
* * *
Тоді Добро над Злом восторжествує—
Коли навік припиниться Життя…
* * *
Найнесерйозніші вчинки
Дають найсерйозніші наслідки…
* * *
Без необхідного—живу,
Без зайвого—прожить не можу!
* * *
Надмірно солодке—стає вже гірким,
Надмірно ж гірке—не солодшає…
* * *
Краще я буду печальним творцем,
Аніж веселим Катом!
* * *
Кати працюють весело: вони цю справу люблять!
* * *
У кожного свої святині…
І я вклоняюся також
Пресвітлій Матері й Дитині…
* * *
--Не лови гав! Крилатим—волю!
* * *
Можна вижить ціною зради—
Але як після цього жить?!
* * *
Від кривди людської—хай Бог береже,
А звірі—не люди: не скривдять!
* * *
Немає такої Ідеї, яку б не обгидили люди…
* * *
Зневірені—можуть повірити
У будь-яку нісенітницю…
* * *
Егоїзм і Чорна Заздрість—
Ось творці найбільших лих!
* * *
Ідеаліст—володар скарбів Неба,
Прагматик же—владар скарбів земних…
* * *
Йде біда за бідою… А літа—за водою…
Помарнієш, як тінь,--і Амінь!
* * *
Від убивства тварини—до вбивства людини
Відстань менша, аніж товщина волосини…
* * *
Раб—залежить від Пана, а Пан—від Раба…
Вільним будь: ні Рабом, ані Паном!
* * *
--Ти принизив мене, я—тебе…
Хто з нас виграв?—Обоє програли!
* * *
Ми всі—у стихії Космічних Енергій,
Відтак—і залежимо всі від Зірок…
* * *
Апофеоз любові до тварин—
Наш стіл, що повен страв із дичиною…
* * *
Завжди із жалюгідних боягузів
Виходять найжорстокіші Кати…
* * *
--Хміль своє зробив—хміль може йти:
Лежить Мавр, як чіп отой, п’янезний!
* * *
Цікавість—гострий ніж, яким
Легко поранить чужу Душу…
* * *
І наймогутніші дуби—колись та зогнивають…
* * *
Дивна штука—розмаїття мов!
Є слова люб’язні в одній мові,--
Які водночас на іншій мові
Лайкою брутальною звучать!
* * *
Спільна небезпека, спільний ворог—
Це завжди об’єднує людей…
* * *
--Все життя шукав себе я—
І знайшов—на смітнику—голодраного плебея!
* * *
В обличчях наших—обличчя предків,
У Душах наших—і їхні Душі…
* * *
Любіть свої обличчя: лиш вони
Вас вирізняють між мільярдів інших…
* * *
Вже ошукані не раз і одурені…
І чого ж ми отакі занатурені?!
* * *
Громадою жити, брат брату служити—
І не довелось би повік нам тужити!
* * *
…Ще став і сьогодні я людям в пригоді…
А більшого щастя і зичити годі!
* * *
…Усього боявся: і життя, і смерті,--
Полохливим зайцем цілий вік тремтів…
* * *
Не розуміє ситий Шлунок
Страждань голодної Душі…
* * *
Амплітуда почуттів:
Від гордості за Людство—до сорому за нього…
* * *
Яка Спільнота—таке й життя…
* * *
Ледаче кодло Розбишак
Що крім Тюрми створити може?
* * *
--Усе в житті відносно: поцупив—і відніс!
* * *
Бог дбає про людей, що дбають не про себе…
* * *
Що добровільно віддаси—того не відберуть…
* * *
Головне—було б над ким знущатися,
А Катюги—знайдуться завжди!
* * *
Він був незлопам’ятним: не пам’ятав
Зла, що чинив комусь…
* * *
Народ—Атлант, який тримає
Бюрократичні небеса…
* * *
З голодранців по копійці—Олігархові мільярд!
* * *
Життя—це Гра. І ставка в ній—життя…
Де вічний той, який у грі цій виграв?!
* * *
--Це—«Гомо Цапієнс»--козел смердючий:
Смердить горілкою і тютюном!
* * *
Майстри за Мистецтво життя віддають,
А Ремісники—живуть з Нього…
* * *
Революції роблять во ім’я Народу,
А вигоду з них має лиш купка Вождів…
* * *
Дивно, що пісні найкращі створено
У щонайкривавіші часи…
* * *
Задля добробуту Народу
Завжди і знищують Народ…
* * *
--Як же воювати—якщо серце—
По обидва боки барикад?!
* * *
…Які тільки виродки роду людського
Не уявляли себе «Надлюдьми»!!!
* * *
--Ви дайте владу нам,--а ми
Дамо вам прочухана!
* * *
Час живих анекдотів: «Бізнесмен-Комуніст»!
* * *
--Свобода, Рівність і Братерство?—
Так, вони є! …Та не для всіх!
* * *
…Ми всі тоді були «Товаришами»…
Але вони—не нам, а ми—не їм…
* * *
Так щільно згуртована Партія,--
Що в ній і дихнути ніяк!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816043
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.12.2018
автор: Елем Тахиров