Гей, Вітер вільний , чуєш мене, брате,
Як чуєш - з гір скоріше прилети,
Сопілкою, трембітою крилатою
Те, що завмерло в серці розбуди.
Роса сльозою стигне на калині,
Усмішка сонця сяє у вікні,
Які ж ті очі твої сині-сині,
Для чого сняться часто так мені.
Вони - блакить рідного мого краю,
Вони душа його, ще молода ,
І спокою на серці я не маю
Бо все тече сльоза- гірська вода.
Тече, спішить, а я кричу «спинися»,
Бодай на хвильку, час би повернуть..
Та шлях рідний у травах загубився,
Забуть, -шепоче серце, все забуть.
Але забути що було несила .
Є серце ще рідне удалині.
Бентежить воно мене. Та чи зможе
Хоч усміхнутись приязно мені.
Роса сльозою стигне на калині,
Усмішка сонця сяє у вікні .
Моя душа отам, на Україні
Де серце ще сумує по мені
(Анфіса Сефко-Букреєва)
музика -Олександра Соколова, виконує - Олександр Соколов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816000
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)