КРИЛА
Ой, Орле Брате, крила маєш..
Тож..- не складай їх - а лети!.
Ще й долю свою: волю, силу,
Рідній землі Ти присвяти!
Нема у мене крил, - то, шкода.
Не можу злету я відчуть.
Ще й над Вкраїною народу
Крилами весело змахнуть
А ти ж, мій Брате, все це маєш.
Ще й… може…
бачиш
там, здаля:
Як відродиться Україна,
Народу вільного земля..
Як душу нашу вже не будуть
Топтати упирі тупі,
Коли ж Вкраїнці зрозуміють,
Серця ОТУТ лише живі..-
У ріднім краї,
Де калина,
де мати стежку провела..
Для тої доньки і для сина.
Яким лебідкою була..
Та й полетіла в гай далекий..
Той гай зрубали, продали..
І душу мами-України
І волю діток пропили..
Завчасно.
Ой ти, лебідко, душа мила,
Злітаєш десь та б’єш крилом..
Чи чуєш.. старая могила
Про волю плаче над селом.
Ту наша волю, нездоланну.
Розриту, зорану,
Оту..
Ой де ж ти, де .. Богдан, Іване..
Ой де ж.. Тарас..
Святу мету
Неправда в серці задушила,
Свобода - в пекелі, у вогні
Позич, мій Брате-Орле крила,
На років 30 хоч мені..!
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815998
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)