Спішать літа і лет їх не спинити…
Знов Україна стогне у вогні –
Не хоче під російським стягом жити –
За волю віддає своїх синів.
Горить земля й людські згорають мрії,
Ростуть хрести під стогін матерів,
Й летить молитва Пресвятій Марії
Від матері, в якої син згорів.
Й сльоза дитяча кропить нишком землю,
Яку татусь узявся захистить…
Це з неї проростуть надійні зерна,
Що перемозі вимостять мости.
1.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.12.2018
автор: Ганна Верес