Вже так воно іде із глибини віків,
Син - спадкоємець прізвища із роду в рід.
То сім’ї прагнуть швидше народить синів,
Чекають сина всі - батьки, бабуся, дід.
Ростя'ть синів батьки, милуються - орли!
Орли. А мов півні, без діла рвуться в бій,
Змагаються хто чим: курити почали,
І зваблює в наш час синів «зелений змій»
Навчатись хлопці теж не здо'рово хотять,
Футбол, чи мотоцикл - то зразу, залюбки!
...Тож, поки ті орли у небо полетять,
Зведуться нанівець, поси'віють батьки.
Аж ось приходить син: - Я мабуть, оженюсь, -
Невісточку привів. Годіть бо їй, батьки!
Та часто невістки' нена'видять свекрух,
Бо здавна про свекрух живуть лихі плітки.
Ось так, рости синів, ночей не досипай,
А прийде в дім невістка, гарна та пихата,
І скаже сину: - Так, мій любий, вибирай,
Для тебе краща хто? Дружинонька, чи мати?
То звісно, що миліш дружина молода,
Бо так нас Бог навчав, що від своїх батьків
Відходить їх дитя, до пари прироста
Нова сім’я чекає вже своїх синів.
Ох, лагідні, привітні, милі невістки',
Ну чисто янголята, якщо їх послухать,
А вже свекрухи в них лукаві та лихі.
І звідкіля беруться ті відьми'-свекрухи?
В народі кажуть: що посієш, те пожнеш,
Насіння визріває, сіється з пліто'к.
Дурне зерно в душі недобрій проросте,
Лихі свекрухи виростуть з пихатих невісто'к.
Тож, тут мораль одна для дочок і синів,
Сім’я - всьому основа, щастя запорука.
Шануйте, поважайте і своїх батьків,
І тих, хто теща, тесть, хто свекор і свекруха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.12.2018
автор: Людмила Григорівна