Прийде час, я тебе назавжди забуду,
Не згадаю, хто ти?... що був у моїм житті?...
Я п'ю, з чаші не мед -кохання, а отруту,
Ми із тобою, близько ,а чомусь чужі.
Зустрілись, з тобою на станції "Недоля",
Швидкий поїзд привіз нас в нікуди...
Один одному завдали тривог і болю,
І клітинка, нерву відмирає від сльози.
Краще було ,б потонути у глибокім морі,
А ніж захлибатись ,мені у болоті, багні...
Випрошувати, любов і стікати у крові,
Щоб не пропадали, у калабані роки молоді.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Чайківчанка