Знов почуття говорять: «Так не можна жити!»,
І серцю важко битись в такт з брехнею.
Та розум вже готовий примиритись,
Схилитись перед долею своєю.
Не сперечатися, в покорі добувати
Своє життя у підлості і зраді.
З юрбою на заклання крокувати,
Шикуючись у стрій мов на параді.
Чергова посмішка, рожеві окуляри -
Аксесуари нинішньої днини.
Обмінюється щастя на доляри.
І віра гасне у душі людини.
В часи, коли нікчемність впевнено керує,
Бо шлях до світла втрачено в тумані,
Людьми байдужість повна опанує,
Будуючи майбутнє на обмані.
Не завжди розуму потрібно довіряти
В житті, що бруд і гнилість покриває.
Навчіться полум’я в серцях плекати.
Дорогу із пітьми воно осяє.
До світла, до мети, крізь блискавки і грози
На крилах почуттів душа вперед летить.
Змиваючи брехню з небес поринуть сльози,
Ритм багатьох сердець без фальші зазвучить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815846
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.12.2018
автор: ihor_fediv