Колії сніжним тим маревом,
Втомлені випросять спокою,
Глянуть на місячне зарево,
Заспані мрієй високою.
Бачили сльози розгублені,
Тих хто востаннє прощалися,
Долі навіки враз згублені,
Тих хто під світло кидалися.
Миті тривоги невиспані,
Погляду мокрого в відчаї,
Хлопців додому, що вислані,
В смерті дотримати звичаї.
Тихо проводили колії,
Горе сльозами зсолене,
Викрики змучені голі і
Кликали марення зморене.
Хочуть зустріти лиш мрійників,
Щастя, що їдуть знаходити,
Сотні минати відбійників,
Землі страждання проходити,
Шумом залізного потягу,
Вітру за вікнами шепоту,
Того незборимого потягу,
До губ коханого трепету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815800
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Денис Лучук