О світе!.. Грішний, ниций та продажний,
Із фальші та облуди сорочки.
Непотріб швидко набирає важність.
Життя закони якось навпаки,
На кров невинну – лиш пусті байки.
О світе!.. Перешитий нині знову
В своїй манері, хоч брудні латки.
Попутно рот ще зашивають мові.
Благословляють зведені курки
Продажні, у підступній чорній змові.
О світе!.. Ким придуманий закон,
Щоб убивати душі найсвітліші?
Вже сонце заступає злий дракон
І гірко плачуть новочесні вірші,
Та враження, що процвітає клон.
О світе сивий!.. Чи настане час,
Коли зодягнешся у ризу правди?
Можливо, не залишиться вже нас.
Ось, тільки пам’ятати треба завжди,
Що не для Бога тих грошей запас.
О світе!.. В дивнім прихистку твоїм,
Непевнім і жорстокім, і зрадливім,
Стежки зарослі мохом – в рідний дім.
І змії лізуть крізь століття сиві.
Страждають душі в плаванні такім…
Хіба не можуть бути всі щасливі,
О світе сивий?!
23 січня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2018
автор: палома