А за вікном плаче вітер,
Пісню осінню, прощальну.
Калюжі мороз усі витер.
Мов заповідь вирішальну.
Скував все навкруг льодами,
Безжально зморозив землицю.
Край берега верби рядами,
Зітхають, похнюпивши лиця.
Зорі кудись поховались,
І Місяця човник згубився.
Хмари за вітром ганялись.
З мінору повільного збившись.
Скрипіли старі осокори,
Зітхав плачучи очерет.
Немов тихий зойк непокори -
Осіннього суму сонет.
А завтра на зоряний ганок
Долаючи безліч доріг.
Зимовий, засніжений ранок
Надії сипне на поріг.
30.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815788
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Валентина Рубан