Плаче небо сліпим дощем,
Холодний вітер сірістю дише
Неорана земля оповита тягарем
Вітрюган, у пусті хати свище.
На старім дубі ворон скрегоче
Вістку несе про голод і смерть
виснажений люд ледве ноги волоче
Дикий голод ріже душу на чверть.
Мати не може дитя нагодувати
Совіти забрали все до зернини
Розпухли животики не можуть встати
Це тридцять третій -морить людину.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815715
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Чайківчанка