Лягає осінь золотом на плечі
І чути листя тихий шепіт: «Шур-р-р!»
Ще не спустився у долину вечір,
А я ще день затриматись прошу,
Щоби помилуватися на коси
Беріз і верб. Лежить стара трава.
У неї колір стиглого колосся.
Вона схололу землю зігріва.
Та день я не вблагала. Сутеніє.
Дерева, ніби привиди, й кущі.
І далечінь в очах моїх марніє,
Передає свій настрій і душі.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Ганна Верес