Забудьте про зойки й плачі,
Згадайте якого ми роду!
Спрямовує ворог мечі,
Укотре, в бік мого народу,
То ж плакати зараз не час,
(Чи вдів і сиріт нам бракує?..).
Якщо лізе нечисть на нас,
Надія на глузд її — всує.
Гуртуймося всі як один
Щоб відсіч загарбнику дати!
"Азарту" додав їм НАШ Крим,
То ж "спесь" зіб'ють наші солдати!
Хтось гречку уже закупив,
Щоб люду "задарма" роздати...
Невже нам бракує цих "див",
Бігбордів, брехні із плакатів?..
Коли за парканом біда,
А глузд загубив дехто в хаті,
(Їм корпоративів шкода
І свята різдвяні втрачати...),
Таких "на гостину" вести
До вдів і сиріт по країні,
Давати читати листи
Зі Сходу, що нині в руїні...
Комусь феєрверки "печуть",
Без них бач йому не прожити...
Згадаймо життя свого суть —
Свій Край берегти і любити!
Щоб дітям і внукам його
У спадок колись передати,
Й надалі в народу мого
Від старості мерли солдати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815507
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Патара