Десь зима, а у нас дощ,
а ми знову варим борщ...
Поглядаємо в вікно,
й теплий борщ отой їмо...
У вікна вітер дме...І дощ,-
то впоперек, а то поздовж,
то наліво,то направо,
а у небі темні хмари...
Вже й калюжі на дорозі,
на подвір"ї й на порозі,
обминають люди й діти,
вже несила їх терпіти...
Ми ж дощів весною ждали,
а вони нас обминали...
Виглядали їх і літом,
та бували вони рідко...
Засихало все у полі,
сумували всі тополі,
верби,клени і калина
ще сумують і донині...
Не було ж тоді дощів,
і садок наш захворів,
на городі все посохло,
й комарі навіть подохли...
В предзимовій оболоні,
від дощів стаєм ми хворі...
Дні кінчаються осінні
і дощі нам непотрібні...
Вже зиму чекаєм й сніг,
принесе нам радість й сміх:
і казковий,і чудовий,
і веселий,білий,новий...
Сонця не видно із-за хмар,
ми включаєм самовар,
напиваємося чаю,
і газети прочитаєм...
В передзимовий нині час,
швидко він тіка від нас,
дуже рано сутеніє,
засинає все й німіє...
Ці дощі нам не спинити,
мрії ж наші не розмити...
І сьогодні, і в кожний час,
вірим ми - все буде гаразд!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815436
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: геометрія