У селі незатишно і рудо,
І комусь привиділось в імлі,
Що ходив мороз цибатим груднем
Вранці по невсніженій ріллі.
Селянин хитає головою:
Слабне молода озимина.
З отакою бідною зимою
Чим людей порадує весна?
Дітвора скучає на подвір'ї,
Тоскно їй сидіть, як у рову.
На санках не пролетишся з вітром
І не зліпиш бабу снігову.
Хочуть снігу ворони бувалі,
Щоб, спустившись гордо з висоти,
Показать на білім покривалі
Граціозність руху чорноти.
Тільки де ж воно, пухнасте чудо?
Снігурі ображено мовчать.
Мабуть, грудень в непривітний будень
Рік новий надумав зустрічать.
...Раптом небо сіре відімкнулось
І сніжинки світлих орхідей,
Ніби з мандрів зоряних вернувшись,
Полетіли прямо на людей.
І раділи люди, як у свято,
Що вклонилась матінка зима.
Заплелася у садки і в хати
Вічна казка - біла бахрома!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815404
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Іван Демченко