Нема без бога в світ дороги –
Завжди казали мудреці.
Чому ж за наші перемоги
Ми вдячні ангельській руці?
Не віримо в неоспориме,
І славим явний перекос,
Що світом правять херувими,
Не Бог, і навіть не Христос.
Що все в житті само – собою
Стається без небесних сил.
І можна нехтувати совість,
Не натруждатись аж до жил.
Чому та совість мучить перцем?
За що їй слава і вінець?
ТО ГОЛОС БОГА В ВАШІМ СЕРЦІ –
Сказав колись один мудрець.
Тож совість – найдоржча проба
Людської суті і душі.
І з нею, з Богом від порога
Йдем до найвищої мети
А херувими – слуги божі,
Котрим наказано стоять
На варті совісті в облозі
Лукавства, жадності, проклять....
У кого совість не дрімає,
Бездонна, як небес блакить,
Над тим три ангели витають,
Дарують успіх кожну мить.
2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815371
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Юрій Прозрівший