Знесилена рука ледь свічечку тримала
Молилась Богу…Господи прости…
Крихітку хліба у нього благала
Мамо,не помирай,не йди.
Так і заснула…навіки поряд
О скільки ж їх тоді було…
Злодійська влада спланувала голод
Ледь животіло місто і вимирало повністю село.
За колосок сажали і вбивали
Гноїли в тюрмах,гнали у Сибір
Над мовою відверто глузували
Але ми пам’ятаємо усіх катів.
Біжать у далеч дні і роки
І знову ворог ,знову війна
Запали свічку,нехай горить допоки
У небезпеці рідна сторона.
26.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815332
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.11.2018
автор: wanatol